Чи всі мовні помилки потрібно виправляти?

Помилка – це природне явище у процесі вивчення мови. Ба більше, помилка – це корисне явище, адже саме вона допомагає учню/-иці експериментувати та розуміти, наскільки успішною є комунікація.

Часто помилки поділяють на дві групи: “errors” та “slips”. Перша є “офіційною” помилкою, коли учень/-иця просто неправильно використовує мову, а от “slips” (близьким перекладом українською буде “описка” для письмових робіт) – виникає внаслідок необережності чи певного стану – втомленості, виснаження, знервованості тощо.

Наприклад, на Кембриджських екзаменах, якщо учень/-иця в частині “Письмо” п’ять разів правильно вжив/-ла узгодження часів Past Simple – Past Perfect, а один раз помилився/-лась – йому/їй не зарахують цю помилку та не знизять бал. Бо це – “slip”. Або якщо людина десять разів поставила крапку з комою між частинами складносурядного речення, а один – ні, то це теж “slip”. Адже вона знає правило, що тільки сурядні сполучники for, and, nor, but, or, yet, so можуть мати при собі кому, а всі інші – крапку з комою.

Вважають, що є дві причини, чому учні помиляються:

1. Вплив рідної, першої мови. Це називається інтерференцією. Учні можуть використовувати граматичні конструкції з рідної мови. Українська мова – синтетична, тобто велику роль грає будова слова, в якій морфеми відповідають за лексичне та граматичне значення слів. Натомість англійська – типова аналітична, де саме порядок слів у реченні відіграє вирішальне значення та багато слів несуть лише граматичне значення. Інтерференція української на англійську виявляється в подвійних запереченнях (“I cannot not do it”, “He never didn’t tell me about you”) чи у вживанні односкладних речень (“Принесли стіл” – “Brought the table”). В останньому випадку особливо видно різницю між мовами, адже в українській ми можемо зрозуміти, що “принесли” відноситься до “вони”, а в англійській дієслово “brought” може поєднуватись із будь-яким займенником;
2. Тому що учні в процесі навчання, не усвідомлюючи цього, реорганізують та експериментують з мовними формами, які вони вивчили – проте процес навчання ще не завершений. Це схоже на помилки, які робить людина, коли вивчає першу мову, “граючись” із синтаксисом та морфологією. Наприклад, учні/-иці можуть казати “She bringed” замість “She brought”.
   

Такі явища створюють так звану інтермову – власну версію мови, яку вивчає учень/-иця. Ця мова не стала – вона постійно змінюється та поступово зникає із підвищенням рівня володіння.

Помилки – природне явище під час вивчення мови. Саме так учень розуміє, що щось потрібно довчити. Коли ми падаємо з велосипеда – навчаючись, ми не повторюємо ту саму помилку; те ж саме з мовою – учень розвиває свою грамотність через помилки. Помилки, викликані інтерференцією чи схожими явищами, зникнуть самі – немає потреби їх цілеспрямовано й наполегливо коригувати. Проте можна допомогти розвивати мову.

Як працювати із помилками у класі?

• Викладач має розуміти, що немає ані сенсу, ані причини очікувати блискавичного навчання. Навчання є процесом повільним, а помилки є природною його частиною;
• важливо розуміти різницю між “error” та “slip”. Якщо це “slip” – учень може виправити сам. Або, можливо, зовсім немає сенсу коригувати таку помилку – якщо ви впевнені у знаннях учня, і він/вона помилився/лась у мовленні – не варто його виправляти, а тим паче, переривати думку.
• іноді, особливо під час практики мовлення, краще не акцентувати увагу учня на помилках, натомість дати вільно донести свою думку – це матиме гарний вплив і на вільне володіння мовою, і на впевненість у собі.
  

Керуйтесь простим, але надзвичайно важливим правилом: 

“Fluency rather than accuracy”

• деякі помилки є більш важливими в порівнянні з іншими. Наприклад, якщо учень забуває про суфікс -s (-es/-ies) у третій особі однини – це не заважає зрозуміти його мову правильно. Та якщо учень використовує минулий час замість теперішнього – це заважатиме розумінню, отож цьому потрібно приділити увагу;
• не слід забувати про те, що всі діти – різні, та треба усвідомлювати, що в одному класі частина учнів може потребувати корекції деяких помилок, а інша частина – ні. Також, процес коригування може бути різним для різних дітей;
• учням, особливо старшого шкільного віку, може бути корисним, якщо вчитель вкаже, де саме в них помилки через інтерференцію. Особливо це може бути корисним під час написання – учні будуть пам’ятати про свої особливості та уникати помилок;

Також можна допомогти такими способами:

• занурюючи учнів у читання/слухання текстів іноземною мовою, вищих за їхній рівень. Це буде випробуванням не стільки для учня, скільки для його підсвідомості, та допоможе позбавитись помилок;
• акцентувати увагу на мовних формах – через вправи, або ж повторюючи за учнем правильно його неправильну відповідь, але не акцентуючи на самій помилці;
• надаючи більше часу для взаємодії у класі – роботі у групах, тощо;
• пам’ятати, що помилки корисні не тільки для учня, а й для учителя: він бачить, наскільки добре учні оволоділи тією чи іншою мовною формою та якої допомоги вони можуть потребувати в майбутньому. Помилки показують, що в учня є прогрес та він навчається.